Рецензії та огляди
  • Реєстрація

К.В. Мезенцев, А.Л. Мельничук

ПРОСТОРОВИЙ ВИМІР САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ

У 2010 році з друку вийшла піонерна за змістом, для країн які входили до складу СРСР, монографія видного російського географа Крилова М.П. У фокусі дослідження проблема наукового пізнання регіональної ідентичності (М. Крылов. Региональная идентичность в Европейской России – М.: Новый хронограф, 2010 – 240 с. / Ответственные редакторы Ю.А. Веденин, В.А. Колосов). Невисока ступінь вивчення проблеми географами змушує автора розкрити широкий спектр споріднених темі теоретико-методичних аспектів. Фактично мова йде про просторовий вимір пам’яті. Концептуально робота споріднена, таким чином, із вченням про "місця пам’яті" П'єра Нора (Pierre Nora), але акценти, на нашу думку, вірно зміщено із об’єктів, які дозволяють не втратити пам’ять, на її носія – людину.

Саме людська діяльність ускладнює географічний простір – веде до формування регіональних відмін найбільш рельєфно відображених у мережі історико-культурних (термінологія автора) регіонів. Такий підхід змушує дослідника перебувати у дискурсі із прихильниками укорінених у науковому обігу в Россії уявлень про визначеність історичного процесу географічним умовам. Поглядам щодо сутності та особливостей процесів історико-географічної регіоналізації М. Погодіна, С. Соловйова, популярних у сучасних російських дослідників, у монографії протиставлено уявлення М. Грушевського, М. Костомарова, А. Щапова.

Викладений у роботі матеріал є результатом багаторічних досліджень, у тому числі й експедиційних.

Робота є цілісним, повним за змістом та ґрунтовним науковим дослідженням. Найбільш вдало представлено методологічні основи пізнання регіональної ідентичності, методичні положення її географічного вивчення та апробація авторської методики у історико-, соціо- та культурогеографічному аспекті. Заслуговує на увагу майстерна географічна інтерпретація пізнання регіональної ідентичності із широким залученням методичного апарату суміжних наук (насамперед історії, соціології, етнології та культурології).

Вражає рівень наукової ерудиції автора дослідження, здатність залучити у систему розбудови власних методологічних підходів широкий спектр складних наукових побудов провідних представників різних наук, в орбіту теоретико-методологічних викладок яких потрапляли уявлення про суспільно-географічний простір, його дискретність, мозаїчність, різноманітність, укоріненість та мобільність у просторі, ідентичність, ідентифікацію, її ціннісні установки, історичний процес, соціум, кордони тощо. Це, на нашу думку, визначає геософський характер роботи.

Крім зазначених вище викладок автора світоглядного характеру щодо провідної ролі історичного та культурологічного розвитку в ускладненні та дискретизації географічного простору в історичний час, на особливу увагу заслуговує сформульований ним принцип доповнюваності (єдності) культури мобільності та культури укоріненості. Цим у стетегічному баченні розвитку й майбутнього регіону пропонується переорієнтуватись на внутрішні рушії його зростання у широкому розумінні – насамперед "людського чинника". Активізація ресурсів та інститутів регіону можлива не стільки через нав’язування бачення його розвитку зовні, скільки через актуалізацію ініціативи його мешканців крізь призму використання переваг визначених відношенням людини до свого регіону, бажання жити й працювати саме на цій території. На нашу думку, визначений методологічний прицип, дозволяє не лише глибше пізнати особливості просторових соціально-культурних відношень, пов’язаних із поняттям "мала батьківщина", але є актуальним для проведення широкого спектру соціо- та історико-географічних досліджень. За аналогією до нього можуть бути сформовані ряд принципів, які дозволять краще розкрити взаємозалежність, та взаємодоповнюваність багатьох дуальних, трактованих різними дослідниками як протилежноспрямованих історико-географічних процесів.

Заслуговує на увагу розгляд М. Криловим регіональної мозаїчності як критерію сталості та надійності розвитку. Саме сила місцевого самоусвідомлення розглядається автором як основний регіональний критерій культурної стійкості цивілізації, а регіонально-просторова диференціація дуже важливий ситемний критерій цілісності цивилізації. 

Досліджуючи особливості виникнення та взаємозалежності ядер та меж історико-географічних областей, автор підкреслює пріоритет культури над простором у процесі їх становлення та вищу стійкість соціокультурних меж у системі формування регіональної ідентичності. Вона більш рельєфно відображена у формі ядер, межі ж не завжди піддаються чіткому визначенню. Контрастність та дискретність культурного простору Європейської Росії може бути проявленою у ментальному геокультурному просторі, привести до формування ментальних регіонів аналогічних історичним провінціям на Заході. Саме світогляд сучаних росіян відображає рівень їх сучасної укоріненості та структурованості простору, яка одночасно визначена регіональною ідентичністю та визначає її.

Широкого застосування в подальших суспільно-географічних дослідженнях може набути запропонована автором методика та її основні елементи. Потрібно відмітити, що основні положення авторської методики, система методів розкриті у дослідженні докладно та чітко, що не залишають сумнівів у значущості та достовірності його результатів. Така детальність викликана міждисциплінарним характером й піонерністю географічного вивчення регіональної ідентичності в Росії, складністю об'єкту дослідження – процесу формування регіональної ідентичності. Викладення методології та методики дослідження займає половину обсягу монографії. Інша частина висвітлює особливості просторової організації регіональної ідентичності Європейської Росії, специфічні напрями її проявів, значимість й взаємодію з іншими просторовими процесами.

Одним з провідних методів дослідження став історико-географічний аналіз регіональної ідентичності Європейської Росії. При цьому автор не лише залучає апарат історико-географічних досліджень для пізнання процесу регіональної самоідентифікації населення та його результату, але й відкриває перспективи застосування методів перцепційної географії при їх проведенні (насамперед, з метою виявлення ментальних історико-географічних районів).

В основі дослідження також соціально-географічний метод, що знайшов широке застосування у сучасних географічних дослідженнях, перетворившись на один з провідних методів збору первинної інформації, яку складно відображати у кількісному вимірі. Звертає на себе увагу конкретність, детальність та ґрунтовність висвітлення деталей підготовки та реалізації масового опитування (анкетування), яке охопило близько 4500 респондентів і охопило, у значній мірі територію дослідження, проведеного автором, рядом дослідників та організацій у 2001 – 2004, 2008, 2009 рр., та експертної оцінки різних аспектів регіональної ідентичності – 800 анкет (2001 – 2004 рр.). У розгорнутих, із відкритими та закритими запитанями, анкетах із восьми блоків розкриваються уявлення респондента про простір у який вписане його життя й діяльність, відношення до нього, аспекти включеності у земляцьку спільність мешканців регіону та відношення до сусіднього власному простору та його мешканців. Автор свідомо не торкається економічних та політичних аспектів у контексті свого дослідження, мотивуючи це, тим що популярні у інших дослідженнях вони викликають “активне відторгнення у населення”.

Головним досягненям апробації наукового апарату запропонованого М. Криловим для дослідження регіональної ідентичності, ми вважаємо, відображення етнокультурної та ментальної структурованості простору Європейської Росії як проявів регіональної ідентичності. У конструктивній частині автор у значній мірі корегує уявлення як про неї та про її взаємодію з іншими просторовими явищами та процесми. Так регіональна ідентичність Європейської Росії виявилась достатньо сильно та помірно розвиненою, місцевий патріотизм та рівень самоідентифікації населення значимими, такими, які мають визначальний або істотний вплив на соціокультурну організацію простору.

Автор описує просторову організацію регіональної ідентичності моделлю, в якій виділено ядро, переферія та напівпереферія, відмінних за характером взаємодії місцевого та немісцевого. Просторова організація регіональної ідентифікації відображається автором на макро- та мезорівні. На нашу думку, вона має суттєвий прояв і на локальному рівні.

Аналіз зібраного анкетного матеріалу показав, що традиціоналізм та модернізація не проявляються антагоністичними процесами у прояві регіональної ідентичності, у різних вікових групах респондентів не фіксується її посилення чи послаблення, підвищення рівня освіти не веде до посилення регіональної ідентичності, не залежить вона й від рівня соціально-економічного розвитку регіону. Дуже важливою є позиція, доказова база та аргументація автора щодо ролі місцевого патріотизму у структурі національного та державного патріотизму – для якого він є не загрозю, а суттєвою підвалиною існування. 

Ці та інші нетривіальні висновки свідчать про потребу подальшого вивчення виявлених феноменів, їх просторових проявів, про домінування стійкості у часі духовних та культурних впливів на формування та стійкість регіональної ідентичності. Це посилює інтерес до аналізу її впливу на усі базові процеси та явища характерні для функціонування просторових утворень.

У процесі аналізу просторової мобільності та укоріненості, їх взаємодії виявлено значимі та мало досліджені – особливо крізь призму просторових проявів – аспекти формування та стійкості регіонального патріотизму мешканців з народження ("апріорного") та переселенців ("раціонального"). Здається автор тут лише ставить серйозні питання щодо маргіналізації суспільства, яка не визначається міграціями й загрозлива в однаковій мірі для корінних жителів та переселеців. Ця проблема ще очікує на своїх дослідників, у тому числі й у площині географічних аспектів.

Зрештою, надзвичайно цікавими є грамотно побудовані та відображені у роботі перцепційні проекції щодо відмін сприйняття мешканцями регіону екологічних проблем, сприйняття культурно-пейзажного різноманіття тощо.

Як і кожне цінне дослідження викладений у монографії матеріал визначає цілий ряд нових і новітніх підходів та напрямів супільно-географічних досліджень. Не зважаючи на позицію автора щодо унікальності регіональної ідентичності на теренах Росії, ми вважаємо, що викладена автором методика, отримані висновки та значна частина конструктивних результатів можуть бути поширеними на прилеглі до Європейської частини Росії території як у її межах, так і сусідніх країнах.

Вимоги до оформлення

Інформація для рецензентів

Завантажте анкету рецензента: 

Видавнича етика

Поточний випуск

Контактна інформація

Адреса редакційної колегії:

м. Київ, МСП-680, проспект Академіка Глушкова, 2, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, географічний факультет, кафедра економічної та соціальної географії

Тел.: 8 (044) 521-32-04,
8 (044) 521-32-24